РЕГУЛЮВАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ НАСЕЛЕННЯ НА РИНКУ ПРАЦІ УКРАЇНИ

Анотація

 В статті висвітлено питання  стосовно регулювання людських ресурсів на ринку праці України. Дослідження дозволяють стверджувати, що ситуація на ринку праці України потребує постійного моніторингу держави. Наголошено, що регулювання зайнятості та безробіття на ринку праці мають бути у центрі уваги на різних рівнях управління, оскільки збільшення зайнятості населення веде до поліпшення життєвого рівня населення та сприяє зменшенню напруги на ринку праці. Обгрунтовано, що безробіття населення несе загрозу безпеці не тільки політичній, економічній, але й соціальній. З’ясовано, що сьогодні Україна розвивається за індустріальною моделлю розвитку економіки, для якої є характерним збільшення попиту на висококваліфіковані кадри, орієнтація на їх інноваційність та мобільність. Попри це передові країни світу переходять до постіндустріальної моделі розвитку економіки. Доведено, що сучасна система зайнятості досі зберігає характерні риси індустріальної моделі. Наголошено, що характерними рисами сучасного стану ринку праці України є дисбаланс між попитом і пропозицією, система освіти не відповідає реальним потребам ринку праці, який потребує нині висококваліфікованого конкурентного працівника.

Окрему увагу приділено питанню щодо напрямів державного  регулювання зайнятості та безробіття зокрема, вказано, що пріоритетними напрямками державного регулювання зайнятості населення є проведення економічної політики в інтересах зайнятості. Визначено, що держава відіграє роль каталізатора у формуванні соціальної політики, а розвиток людських ресурсів має стати стратегічним напрямом  Програм розвитку України. Визначено, що для досягнення мети у сфері праці та швидкого економічного зростання в умовах скорочення чисельності населен­ня потребує покращення умов і посилення стимулів формування трудового потенціалу та макси­мально ефективного його використання. Визначено, що гнучке поєднання державного регулювання й ринкового самоврядування, особливо зараз  забезпечує, з одного боку, пом'якшення витрат етапу реформування, а з іншого – організований відхід від централізованого управління до соціального партнерства держави, роботодавців і органів місцевої влади. Рекомендовано запровадження в Україні моделі економіки з дорогою робочою силою, що створить умови для гідної праці, самореалізації її громадян та достойного життя.