СОЦІАЛЬНА БЕЗПЕКА В УМОВАХ ЦИФРОВІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ

Анотація

Анотація. Ціллю статті є дослідження впливу процесів цифровізації економіки на соціальну безпеку, зокрема в соціально-трудовій сфері. Теоретико-методологічну основу дослідження утворює поєднання положень сучасних концепцій сталого розвитку, гідної праці, соціальної безпеки, соціального ризику та цифрової економіки.

З’ясовано, що на сьогодні трансформації національного ринку праці значною мірою є наслідком глобальних трендів, серед яких усе більшу роль відіграє цифровізація усіх сфер життєдіяльності. Дано визначення поняття “глобальний тренд” та виділено шість основних груп трендів: екологічні, демографічні, соціально-поведінкові, технологічні, економічні та політико-управлінські. Обґрунтовано, що для аналізу цих процесів доцільно застосовувати метод побудови графів взаємодії. Виявлено, що глобальні тренди взаємопов’язані, утворюючи кластери, комплексний вплив яких призводить до змін організації праці, методів трудової діяльності, форм зайнятості та загалом контурів трудових правовідносин. Виділено найвагоміші ланцюги впливу цифровізації на соціально-трудову сферу опосередковано через зміни в соціумі соціально-поведінкових шаблонів, поширення на основі ІКТ нових бізнес-моделей і форм зайнятості тощо.

Висвітлено зміст поняття “соціальний ризик”. Встановлено, що основними групами ризиків у соціально-трудовій сфері, які можуть створити загрози для реалізації цілей сталого розвитку та соціальної безпеки країни, є: зростання внаслідок цифрових трансформацій дефіциту робочих місць і кваліфікованої робочої сили; консервація економічної неактивності робочої сили та поглиблення структурного безробіття; масштабування незадекларованої праці; збільшення соціальної нерівності та загострення соціальної конфліктності; руйнування соціального діалогу та системи соціального захисту.

Зроблено висновок, що перспективи подальших досліджень насамперед пов’язані з розробкою наукових підходів до кількісної оцінки соціальних ризиків, особливо тих, вплив яких набуває “каскадного” характеру; обґрунтуванням методології формування системи управління ризиками в соціально-трудовій сфері як складової системи гарантування соціальної безпеки.