УПРАВЛІННЯ СТРАТЕГІЧНИМ РОЗВИТКОМ ТРАНСПОРТНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
DOI:
https://doi.org/10.31471/2409-0948-2021-1(23)-98-107Ключові слова:
Ключові слова: стратегія, планування, підприємства транспортної інфраструктури, стратегічне управління, стратегія розвитком підприємством, управління підприємством.Анотація
У статті розглядається питання управління стратегічним розвитком, які є передумовою і одночасно інструментом довгострокового розвитку підприємств транспортної інфраструктури. Системний і комплексний розвиток терміну «управління стратегічним розвитком» відбувається шляхом послідовного поєднання розробок науковців та представників бізнесу. Адже, сучасні погляди та знання щодо управління стратегічним розвитком за нинішніх соціально-економічних умов суттєво впливають на ефективність системи стратегічного управління та розвиток підприємств транспортної інфраструктури.
Не дивлячись на велику кількість наукових досліджень, щодо стратегічного управління підприємством питання щодо управління стратегічним розвитком підприємства транспортної інфраструктури залишаються не визначеними. Тому виникає необхідність подальшого поглибленого вивчення теоретичних та методологічних розробок управління стратегічним розвитком підприємства, формулювання процесу стратегічного планування, кількісних концепцій, підходів та методів, вибору стратегій, забезпечення та здійснення розроблених планів підприємством. Метою статті є дослідження сучасних особливостей та обґрунтування теоретичного базису управління стратегічним розвитком транспортної інфраструктури.
Відзначається вплив на підприємства транспортної інфраструктури сучасної економічної ситуації в країні, глобалізаційні економічні зміни, що характеризується високим ступенем невизначеності та ризику. Досліджується сутність концепції управління стратегічним розвитком підприємства транспортної інфраструктури, що полягає у підготовці наявних ресурсів та можливостей, які відкриваються у майбутньому, шляхом застосування розгорнутого стратегічного аналізу та розроблення стратегічних планів з метою підвищення ефективності роботи підприємства, шляхом своєчасної реакції та швидкої адаптації до непередбачуваних змін навколишнього середовища та наданих послуг.
Таким чином набувають подальшого дослідження застосування управління стратегічним розвитком на підприємствах транспортної інфраструктури, що дозволить характеризувати економічні, організаційні, технічні можливості виробництва та їх максимальне використання, своєчасне координування роботи бізнес-планів розвитку підприємства.
Посилання
Білопольський М. Г., Чигарьов Д. В. Напрямки управління ефективністю при забезпечення стратегічного розвитку підприємства. Вісник економічної науки України. 2017. № 2 (33). С. 12–17.
Бондар Ю.А., Легінькова Н.І. Оптимізація системи стратегічного управління підприємством. Економіко – правові дискусії : матеріали Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. студентів, аспірантів та молодих учених, 30 квіт. 2020 р. Кропивницький. 2020. С 27–30
Бондар Ю.А., Керімов Р. Шляхи вдосконалення організації стратегічного управління авіакомпаній. Управління високошвидкісними рушійними об'єктами і професійна підготовка операторів складних систем : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 20 груд. 2019 р. Кропивницький: ЛА НАУ, 2019. С. 276-278.
Гнатенко А. І., Поліщук Ю. А. Актуальні питання запровадження стратегічного підходу в менеджмент підприємств України. Теорія і практика державного управління. № 2 (57). 2017. С. 65–72.
Гринько Т. Стратегія як інструмент антикризового управління на підприємстві. Економіст. 2013. № 8. C. 51–53.
Гриценко С. І. Стратегія розвитку екологічно спрямованих транспортно-логістичних кластерів блакитного океану. Вісник економічної науки України. 2019. № 2 (37). С. 152–156.
Головко Т. В., Сагова С. В. Стратегічний аналіз : підручник. Київ : КНЕУ, 2012. 198 с.
Гудзь О. І. Стратегія розвитку підприємства: сутність та класифікація. Економіка і суспільство. Мукачевський державний університет. 2018. № 18. С. 346–352.
Пєтков В.П. Менеджмент організації: підруч. К. : Знання, 2011. 488 с.
Продіус Ю. І., Богословов В. Б. Інноваційний підхід в організації стратегічного управління на українських підприємствах. Економіка: реалії часу. 2015. № 6 (22). C. 78–84.
Райковська І. Т. Модель сучасного стратегічного управління підприємством: зміст і компоненти. Вісник ЖДТУ. 2015. №3 (73). C. 106–117.
Строкович Г. В., Жукова Д. А. Теоретичні засади формування системи стратегічного вибору підприємства. Проблеми економіки. 2014. № 4. С. 327–233.
Томпсон А. А., Стрикленд А. Дж. Стратегический менеджмент. Исскуство разработки и реализации стратеги. М. : Банки и биржи, ЮНИТИ. 1998. 576 c.
Родченко В.В., Новак. В.О. Менеджмент: навчальний посібник, Київ: НАУ, 2001. 399 с.
Шершньова З. Є. Стратегічне управління : підручник. Київ: КНЕУ : 2014. 700 с.
Гуцалюк О.М., Ремзіна Н.А. Методичні основи формування єдиного наскрізного тарифу мультимодальних перевезень. Центральноукраїнський науковий вісник. Економічні науки. 2020. Вип. 4 (37). С. 169–176.
References
Bilopolsky M.G., Chigaryov D.V. (2017). Napryamky upravlinnya efektyvnistyu pry zabezpechennya stratehichnoho rozvytku pidpryyemstva. Bulletin of Economic Science of Ukraine, 2 (33). 12–17 [in Ukrainian].
Bondar Iu.A., Leginkova N.I. Optymizatsiya systemy stratehichnoho upravlinnya pidpryyemstvom. Economic and legal discussions: materials All-Ukrainian. scientific-practical internet conference students, graduate students and young scientists, April 30. 2020 Kropyvnytskyi. 2020. 27–30 [in Ukrainian].
Bondar Iu.A., Kerimov R. Shlyakhy vdoskonalennya orhanizatsiyi stratehichnoho upravlinnya aviakompaniy. Management of high-speed propulsion objects and professional training of operators of complex systems: materials International. scientific-practical conf., Dec. 20. 2019. Kropyvnytskyi: LA NAU, 2019. 276-278. [in Ukrainian].
Gnatenko A. I., Polishchuk Yu. A. Aktualʹni pytannya zaprovadzhennya stratehichnoho pidkhodu v menedzhment pidpryyemstv Ukrayiny. Theory and practice of public administration, 2 (57). 65–72 [in Ukrainian].
Grinko T. (2013). Stratehiya yak instrument antykryzovoho upravlinnya na pidpryyemstvi. Economist, 8. 51–53 [in Ukrainian].
Gritsenko S. I. (2019). Stratehiya rozvytku ekolohichno spryamovanykh transportno-lohistychnykh klasteriv blakytnoho okeanu. Bulletin of Economic Science of Ukraine, 2 (37). 152–156 [in Ukrainian]
Golovko T. V., Sagova S. V. (2012). Stratehichnyy analiz : pidruchnyk. Kyiv: KNEU, 198 p. [in Ukrainian].
Gudz O. I. (2018). Stratehiya rozvytku pidpryyemstva: sutnistʹ ta klasyfikatsiya. Economy and society. Mukachevo State University. 18. 346–352 [in Ukrainian].
Petkov V.P. Menedzhment orhanizatsiyi: pidruch. К.: Znannya, 2011. 488 p.
Prodius Yu. I., Bogoslovov V. B. (2015). Innovatsiynyy pidkhid v orhanizatsiyi stratehichnoho upravlinnya na ukrayinsʹkykh pidpryyemstvakh. Economy: the realities of time, 6 (22). 78–84 [in Ukrainian].
Raikovska I. T. (2015). Modelʹ suchasnoho stratehichnoho upravlinnya pidpryyemstvom: zmist i komponenty. Bulletin of ZhSTU, 3 (73). 106–117 [in Ukrainian].
Strokovych G. V., Zhukova D. A. (2014). Teoretychni zasady formuvannya systemy stratehichnoho vyboru pidpryyemstva. Problems of the economy, 4. 327–233 [in Ukrainian].
Thompson A. A., Strickland A. J. (1998). Strategicheskiy menedzhment. Isskustvo razrabotki i realizatsii strategi. M.: Banks and exchanges, UNITY. 576 p [in Russia].
Rodchenko V.V., Novak. V.O. Menedzhment: navchalʹnyy posibnyk, Kyiv: NAU, 2001. 399 p. [in Ukrainian].
Shershneva Z. E. (2014). Stratehichne upravlinnya : pidruchnyk. Kyiv: KNEU: 700 p. Stratehichne upravlinnya : pidruchnyk. [in Ukrainian].
Hutsaliuk O.M., Remzina N.A. Metodychni osnovy formuvannya yedynoho naskriznoho taryfu mulʹtymodalʹnykh perevezen. Central Ukrainian Scientific Bulletin. Economic sciences. 2020. Issue. 4 (37). 169–176. [in Ukrainian].
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Положення про авторські права
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство роботи та передають журналу право першої публікації на умовах ліцензії Creative CommonsCC BY-NC-SA (https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/), яка дозволяє іншим редагувати, вносити зміни і брати за основу для своїх творів цей твір некомерційним чином, поки автори похідних творів вказують авторів як авторів оригіналу і ліцензують свої твори на тих самих умовах;
- Автори мають право самостійно укладати додаткові угоди щодо не ексклюзивного розповсюдження наукової роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі;
- Політика журналу передбачає можливість розміщення авторами рукопису в мережі Інтернет (наприклад, у електронних сховищах інформації або на веб-сайтах), оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на динаміці цитування опублікованої роботи.