АНТИКРИЗОВЕ БАНКІВСЬКЕ УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ
DOI:
https://doi.org/10.31471/2409-0948-2023-1(27)-100-110Ключові слова:
криза, банк, антикризовий менеджмент, фінансова санація, облікова ставка, рефінансування, надзвичайна ситуація, пандемія, війна.Анотація
У статті досліджено поняття антикризового банківського менеджменту, здійснено оцінку антикризових заходів, що застосовуються у вітчизняній банківській практиці в період надзвичайних ситуацій, запропоновано напрями подальшої роботи антикризового менеджменту для запобігання наслідків банківської кризи на сучасному етапі. Встановлено, що банківську кризу можна вивчати як кризу окремої банківської установи або як кризу цілої банківської системи. З’ясовано причини виникнення криз, класифікацію яких доповнено окремою групою факторів надзвичайного стану, оскільки вони потребують більш детального вивчення та розробки відповідних антикризових заходів для подолання їх наслідків. Визначено, що антикризове управління здійснюється на різних етапах і з різною метою: в нормальних умовах функціонування банків – з метою попередження кризи, у кризових умовах – з метою подолання її негативних наслідків.
Дослідження здійснювалось на прикладі трьох останніх банківських криз, які були викликані різними причинами надзвичайного характеру: політична криза 2013-2014 рр.; криза, викликана пандемією COVID-19; теперішня криза, яка викликана повномасштабною війною росії проти України. Усі кризові явища внесли значні корективи в банківську систему та вимагали вжиття адекватних заходів щодо їх подолання. Доведено, що найбільш руйнівними виявились наслідки першої кризи, що призвели до небачених збитків банківського сектора упродовж 2014-2017 рр. Внаслідок великої банківської реформи система пройшла очищення і рекапіталізацію, потім створювались передумови для подальшого стійкого розвитку банківського сектора у відповідності з кращими європейськими і світовими практиками. Досліджено, що під час коронакризи НБУ розробив і оприлюднив план антикризових заходів, які дозволили запобігти значним негативним наслідкам. Акцентовано на дуже важливому моменті цього періоду - максимальному переході на дистанційний банкінг, що дало можливість банкам продовжувати роботу навіть коли відділення тимчасово не працювали, а також стало підґрунтям для забезпечення роботи банківського сектора в подальшому, коли почалася війна. Проведено оцінку заходів у період військового стану, які стали продовженням антикризової програми, що реалізовувалась під час коронакризи. Наголошено на особливих умовах роботи банків в умовах масових ракетних атак росії на енергетичну інфраструктуру в Україні та створення програми POWER Banking, яка дозволила банкам безперебійно працювати навіть в умовах відключення світла та зв’язку. Запропоновано напрями удосконалення антикризового банківського менеджменту, які варто застосовувати на різних рівнях управління: на державному рівні слід активізувати організацію роботи банківської системи в критичних умовах; забезпечити протидію інфляції; підтримувати ліквідність банківської системи; стимулювати капіталізацію банків. На рівні банку доцільними будуть забезпечення інформаційного та фізичного доступу клієнтів до відділень банку; формування антикризової команди менеджерів; реструктуризація кредиторської заборгованості; створення системи попередження кризових явищ.
Посилання
Барановський О. І. (2009). Антикризові заходи урядів і центральних банків зарубіжних країн. Вісник Національного банку України, №4, с. 8–19.
Бас М. А. (2010). Антикризове управління банківськими установами: теоретичний аспект. Економіка. Фінанси. Право, №5, с. 25–27.
Dziobek С., Pazarbasioglu С. (1998). Lessons from Systemic Bank Restructuring. IMF Working Paper, № 14. URL: https://www.imf.org/external/pubs/ft/issues/issues14/index.htm
Національний Банк України. Офіційний сайт. URL: https://bank.gov.ua/
Маринчак Л., Масик І. I. (2020). Функціонування банківських інституцій в Україні під час пандемії. Науковий вісник Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу (серія «Економіка та управління в нафтовій і газовій промисловості», 1(21), 174-183. doi: 10.31471/2409-0948-2020-1(21)-174-183
Завербний А., Сокульський Н. (2021). Пандемія як каталізатор цифровізації банківської системи в Україні. Інвестиції: практика та досвід, №2, с. 5-9.
doi: 10.32702/2306-6814.2021.2.5
Еркес О. , Калита О., Сундук Т. (2022). Банкіська система України в умовах війни. Вісник Київського національного торгово-економічного університету. Серія «Економічні науки», 4(144), 122-133. doi: 10.31617/1.2022(144)09
Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану: постанова Правління Національного Банку України від 24.02.2022 р. № 18. URL: https://bank.gov.ua/ua/legislation/Resolution_24022022_18
Бурдейна В. (2022). Понад пів року війни: стан та перспективи банківського сектору. Юридична газета онлайн: всеукраїнське професійне юридичне видання, 07.10.2022. URL:https://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/ponad-piv-roku-viyni-stan-ta-perspektivi-bankivskogo-sektoru-.html
Правдиковська І.І., Дорошенко Н.О. (2022). Вплив війни на банківську систему України. Молодий вчений, 9(109), с. 150-153. doi: 10.32839/2304-5809/2022-9-109-32
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Положення про авторські права
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство роботи та передають журналу право першої публікації на умовах ліцензії Creative CommonsCC BY-NC-SA (https://creativecommons.org/licenses/by/3.0/), яка дозволяє іншим редагувати, вносити зміни і брати за основу для своїх творів цей твір некомерційним чином, поки автори похідних творів вказують авторів як авторів оригіналу і ліцензують свої твори на тих самих умовах;
- Автори мають право самостійно укладати додаткові угоди щодо не ексклюзивного розповсюдження наукової роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі;
- Політика журналу передбачає можливість розміщення авторами рукопису в мережі Інтернет (наприклад, у електронних сховищах інформації або на веб-сайтах), оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на динаміці цитування опублікованої роботи.