ГРАФОАНАЛІТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ ВЗАЄМОДІЇ ЕЛЕМЕНТАРНИХ СКЛАДОВИХ УПРАВЛІНСЬКОЇ ПАРИ

Анотація

З метою аналізу і обґрунтованого вибору рекомендованих режимів
взаємодії людей в організаційних утвореннях в статті розглянуто основні можливості
підвищення ефективності взаємодії людей на основі інтерпретації типової управлінської
пари у вигляді двох елементарних складових, які можуть взаємодіяти в режимах «суб’єкт
– об’єкт», суб’єкт-суб’єкт», «об’єкт-суб’єкт» і «об’єкт-об’єкт» з врахуванням того факту,
що кожна складова характеризується певним рівнем суб’єктності. При цьому, авторами
враховано той факт, що протягом життя особи і її життєвого циклу в організаційному
утворенні рівень суб’єктності будь-якої особи змінюється в межах лінійного континуума
об’єкт – суб’єкт, а її суб’єктність в організаційному утворенні нічим іншим, як поточним
станом співвідношення кількості формальних і неформальних впливів особи в якості
суб’єкта на інших членів організації до кількості таких же впливів на неї як на об’єкт з
боку інших членів організації. В зв’язку з тим, що життєві цикли елементарних складових
характеризуються наявністю у кожної з них періодів зростання суб’єктності з
досягненням кожною пікового значення та наступною поступовою втратою після
звільнення або виходу на пенсію продемонстровано, що спільна і однаково ефективна
активність складових є можливою тільки за умови підтримання ними суб’єкт-суб’єктного
режиму взаємодії, якому відповідає діалогове спілкування двох сторін, а не управління
чи менеджменту однією стороною іншою. З використанням суперпозиції
графоаналітичних залежностей Данніга-Крюгера і зміни суб’єктності протягом життя
доведено, що основною умовою реалізації такого управлінського діалогу є усвідомлення
обома складовими управлінської пари того факту, що поняття суб’єкта втрачає сенс без
існування об’єкта, а тому підтримання процесу діалогу-співпраці є можливим тільки за
умови рівноправності і свободи учасників та взаємоорієнтованості кожного на партнера як
на суб’єкта, інструментом налагодження партнерських стосунків є управління
(менеджмент) на основі діалогового комунікаційного процесу з взаємним визнанням
кожним з учасників своєї свободи, рівності й цінності – суб’єктності. Встановлено, що
пріоритетними за значенням факторами, які визначають результати функціонування
типової управлінської пари, є не структура і зв’язки між її складовими елементами, а
інтелектуальні, моральні і психологічні характеристики цих елементів та усвідомлення
останніми один одного в якості партнерів, які спільно вирішують завдання з досягнення
спільно встановлених і гармонізованих цілей.