ПРО МОЖЛИВОСТІ ТА УМОВИ АЛЬТЕРНАТИВНОГО ГАЗОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Анотація

У статті на основі аналізу ситуації із забезпеченням національного господарства України природним газом запропоновано підтримати раніше започаткований проект з газифікації вугілля і здійснити необхідні кроки з його наукового, технологічного і організаційного забезпечення.

Акцентовано увагу, що в умовах дефіциту енергоносіїв, зокрема, природного газу представникам управлінського корпусу енергетичної галузі України необхідно звернути увагу на раніше запропоновані, економічно та технологічно обґрунтовані проекти, пов’язані з альтернативним газозабезпеченням економіки країни. Головну проблему їх реалізації у сучасних умовах автори статті вбачають у відсутності належної взаємодії держави, бізнесу, науки і громадянського суспільства, яка б дозволила пришвидшити процеси та максимально гармонізувати інтереси усіх зацікавлених сторін з подальшою соціально-економічною ефективністю.

На основі проведеного аналізу ресурсного потенціалу вугільної галузі України доведена можливість та доцільність використання технології газифікації вугілля як однієї з альтернатив газозабезпечення потреб економіки та населення. При цьому, автори статті наголошують на тому, що в Україні вже існує досвід підготовки проектів, пов’язаних з отриманням газу за технологією спалювання вугілля. Так, у 2014 році дочірня компанія ДК «Газ України» за потенційної та попередньо задокументованої підтримки іноземних кредиторів демонструє готовність проведення передпроектних робіт. На думку авторів статті, роботи були призупинені з необґрунтованих причин, в основі яких – відсутність бачення та розуміння нових підходів до організації інноваційних процесів в енергетичній сфері.

З метою досягнення подальших позитивних результатів у сфері альтернативного газозабезпечення України, уникнення сценаріїв 2014 року, автори статті пропонують реалізацію інноваційних проектів в галузі енергозабезпечення здійснювати з врахуванням відомої моделі «потрійної спіралі» Іцковіца-Лейдесдорфа. При цьому, згадану модель доцільно використовувати у удосконаленому вигляді, з врахуванням участі четвертої обов’язкової складової – громадянського суспільства.

В якості пропозиції до подальших активних дій у сфері альтернативного газозабезпечення країни у статті рекомендовано розпочати роботу над розробкою документу «Програма сприяння національному господарству України в заміщенні російського газу», використовуючи при цьому підхід, передбачений моделлю взаємодії стейкхолдерів проектів національного масштабу.

Заключні рекомендації авторів передбачають кардинальну трансформацію каналів взаємодії влади, бізнесу, науки і громадянського суспільства, створення координаційних рад за участі усіх стейкхолдерів, а також забезпечення максимальної публічності їх дій.